Сьогодні, в місті Володимирі-Волинському відбулася визначна подія. У будинку культури – театр. Та й не будь-який, а за участю зірок українського кінематографу. У Володимир приїхала Ольга Сумська!
От правда, кого не очікувала побачити в рідному місті. Взагалі мене здивували афіші, що висіли на вікнах ДК: Тіна Кароль, Антоніна Матвієнко, Театр Тіней… І все це в листопаді. Як на мене – такий шквал культурних подій – це незвично для Володимира, але однозначно надихає.
Звичайно, в рамках мого марафону – це чудове нововведення, я ще ніколи не була в такому театрі, де одночасно грали б заслужений артист України і народна артистка України. Я одразу ж придбала білет, і почала чекати.
Я чекала цієї незвичайної для мене, і для мого рідного міста, події з великою цікавістю. Я хотіла побачити, як актори покажуть голову Берліоза, і як Маргарита літатиме на мітлі, ще мене цікавив Бегемот, чи знайдеться такий великий костюм кота… Я чекала…
І от, у вечір 16 листопада, на виставу прийшли подивитися багато інтелігентних людей, серед ни я бачила і вчителів, і діячів культури, і молодь, і людей похилого віку. Особливо приємно було бачити молодь. Коли бачу молодих людей на таких подіях, розумію, що ще не все втрачено! Правда, зал був наполовину порожнім, і це неабияк дивувало.
Вистава “Майстер і Маргарита” сама по собі досить складна. Тим більше, на зіграти її на непристосованій сцені, ой як непросто. Але актори – молодці. Своєю грою вони витягували нестачу декорацій, мужньо грали свої ролі в клубах їдучого диму, деякі з акторів грали по 2 ролі одночасно. Але загалом, виставу це не спасло. Вона абсолютно не вразила. Не викликала ніяких емоцій. А ще, завдяки клубам диму не було чітко видно облич, тому не було впевненості, що на сцені саме ті актори, які були вказані на афіші.
Польоту Маргарити на мітлі я не дочекалася, як і голови Берліоза, і костюма кота, як то було в однойменному серіалі. У кожного своє бачення. Це факт. Правда, у виставі було кілька гарних моментів.
Зокрема сподобалася роль Ієшуа Га-Ноцрі. ЇЇ майстер зіграв набагато краще, ніж свою власну. А ще надзвичайно гарно грала акторка, що зображувала Геллу. Хоча спочатку я думала, що вона виконує роль Бегемота, така собі жінка-кішка.
В кінці вистави я навіть позаздрила своїй племінниці, яка успішно проспала таку визначну подію. Але разом з тим, я зрозуміла, що ім”я, це ще далеко не все. Я спокусилася на відомі імена, і була впевнена, що от вони точно покажуть клас, і мені вдасться побачити таке, чого раніше ніколи в житті не бачила. І правда, вдалося побачити. Але зовсім не те, чого чекала з таким нетерпінням.
Мушу сказати, що я дуже люблю відвідувати театри: і професійні, і аматорські. Жодні квитки не були такими дорогими, як ці, але, як кажуть – знання безцінні, один раз заплатив – все життя знаєш))).
От для прикладу, мені пощастило побувати у Володимир-Волинському аматорському театрі, де Тетяна Палаєвська грала пані Дульську, – головну жіночу роль. Актори грали так, ніби це й не сцена взагалі, а справжнє життя, справжня сім”я зі своїми недоліками та секретами. От ця вистава викликала справжні емоції: сміх, сльози, переживання за прислугу, яку пані хотіла вигнати геть із хати, і співчуття квартирантці, що мала невдалу спробу накласти на себе руки, чим спозорила знатне сімейство. Пройшов майже рік, а враження ще й досі живі. З превеликим задоволенням піду і наступну їхню виставу!
А наші Берегівські актори… Так вони на сцені так викладаються, що ти в залі сидиш, і переживаєш, і смієшся, і плачеш разом з ними. Вистави складні, ролі важкі, та актори – професійні, вони тримають зал в напрузі. коли показують драму, а якщо вже комедія, так регоче весь зал. В цей театр завше хочеться прийти ще раз. До речі, цими вихідними, вони виступатимуть в Парижі, на престижному арт-фестивалі. І, звичайно, вони варті найкращих сцен у світі, і найкращих глядачів.
Коли ми, з тоді ще майбутнім чоловіком, жили у Львові, то щоп”ятниці ходили “на побачення” в театр ім. М. Заньковецької. Йшовши на будь-яку виставу, ми були впевнені, що повертатимемося звідти естетично і морально задоволеними. Я і тепер впевнена, що будь-яка вистава у виконанні львівських акторів це – шедевр.
Таке от нове враження було в мене сьогодні. Якщо Ви теж були на виставі, розкажіть в коментарях про власні враження. Буду вельми вдячна!
P.S. Приєднуйтеся до марафону “90 днів до Нового року – 90 нових справ” під девізом “Якщо хочеш мати те, чого ніколи не мав, роби те, чого ніколи не робив” – нехай життя заграє новими барвами! А якщо Вам сподобалося читати про мої нововведення, підтримайте мене, поділіться цією статтею у соціальних мережах, хай у мого сайту з”являться нові читачі, для мене це дуже важливо!