Сьогодні я зробила направду унікальну річ. Наш день повністю був присвячений маленькому хлопчикові – Крістофу. Раніше в нас не було таких днів – коли тільки він і тільки я – зранку до вечора. Другою дитиною бути не так уже й весело – постійно потрібно конкурувати зі старшою за мамину увагу.
Сьогодні ж конкурентів не було і мама була лише його. Правда, у нього сьогодні було цілих дві мами – рідна і хрещена. І ми носились з ним цілий день, аби вгодити дитятку.
Ми відвідали дитячий розважальний центр “Мадагаскар”, в центрі Черкас. Мене приємно здивувала ціна – 40 грн – на цілий день. Це великий комплекс з батутами, лабіринтом, гірками, всілякими сидячими іграми, купою мопедів рызних розмірів, каруселлю, і навіть з дитячим кінотеатром, де постійно йдуть мультики.
З комплексу можна виходити і заходити будь-коли. Дитині на руку прикріпляють браслетик з іменем і можна бавитися цілий день. Мій малюк, браслетика з себе здер, і постійно хотів випхатися назовні, бо навколо теж чимало розваг, всі за додаткову плату, але не дуже дорого. Тим більше, він звик, що завше грається з Сашкою в таких місцях, і я бачила, що йому явно не вистачає сестрички, аби бути цілком впевненим у собі. Цього я, звичайно, не передбачила, тому прийшлося мені повзати по лабіринті разом з ним. Десь за годину він розігрався і я вже не була йому потрібна.
Також в Мадагаскарі є послуга “няня на годину”, це напевне, дуже зручно, коли дітки вже старші і можуть відпустити від себе маму. В моєму випадку – все не так просто))).
В Києві ми хотіли завезти Крістофа на Пейзажну алею, але по дорозі він заснув, і ми не стали його будити. Коли він прокинувся, ми здійснили прогулянку Русанівкою, бачили диких качок на Дріпрі, і гуску, що її залізна бабця везла в кравчучці. Коли зголодніли – пішли відкривати для себе грузинську кухню у сироварню “Мацоні” – кафе дружнє до дітей.
І справді, коли ми зайняли столик, нам принесли доросле і дитяче меню. Виявилося, що на дитячому меню, крім переліку страв є ще розмальовка, до якої одразу ж подали олівці. Малюк мав чим зайнятися, доки ми вибирали, що б такого з”їсти.
Я вирішила спробувати айран з м”ятою, оскільки після китайської їжі з морепродуктами, я ще все не була голодна. Крістоф замовив морозиво – це його улюблена страва. Ванільне морозиво, прикрашене листочком м”яти, малюк втоптав зразу, навіть скуштувати не дав. І, не чекаючи, доки принесуть замовлення дорослим, почав вимагати інших розваг. Благо, що в цьому кафе працює дитяча кімната, яку ми і пішли досліджувати. В дитячій кімнаті є няня, яка розважає малят, доки батьки їдять. Ми ж мусили їсти по черзі, бо наш малюк так просто не лишиться сам, навіть, якщо поряд є няня, і купа іграшок. Мушу зазначити, що няня в кафе Мацоні – чудова, незважаючи на те, щ вона там працювала лише тиждень, я помітила, що вона вміє знайти підхід до дитини. Бо Крістоф – вибагливий хлопчик, і до нього не так просто підступитися.
Отже, ми розважали його в дитячій кімнаті, але коли вже все з”їли і випили, і час було йти додому, малюк сказав, що нікуди не піде, і ми ледве могли його звідти виманити. Правда, нам вдалося, адже попереду його чекала вечеря, приготована хрещеною, а також нічна подорож від Києва до Львова.
От таким був наш День малюка, перший в його житті, коли він був в абсолютному центрі уваги, і що йому дуже подобалося.
Розкажіть, чи виділяєте Ви час на спілкування окремо з кожною дитиною, що це Вам дає?
P.S. Приєднуйтеся до марафону “90 днів до Нового року – 90 нових справ” під девізом “Якщо хочеш мати те, чого ніколи не мав, роби те, чого ніколи не робив” – нехай життя заграє новими барвами! А якщо Вам сподобалося читати про мої нововведення, підтримайте мене, поділіться цією статтею у соціальних мережах, хай у мого сайту з”являться нові читачі, для мене це дуже важливо!