Я навіть не знаю, добре це чи погано, що коли ми були малими то не мали такої кількості іграшок, як мають наші теперішні діти. Ми мали кілька пластикових ляльок, яким постійно шили одяг із якихось обносків, грали ними у найрізніші ігри, наша фантазія була необмеженою. Потім, звичайно, з”явилися “барбі”, але нам і в голову не приходило, хотіти виглядати так, як вони. Тим більше, ми мали 1-2 “барбі” і цінували тих ляльок понад усе.
Сьогодні ж іграшки – це переважно мотлох яким забиті наші невеликі хижі, яким діти не граються, а просто вивалюють їх посеред хати, і риються в пошуках чогось нового, досі небаченого, принаймні таке складається враження. Прибрати навалену купу іграшок малій дитині не під силу, тож все це падає на слабкі мамині плечі. І, якщо пару перших років вона робить це з задоволенням, то по мірі того, як росте дитина, на зміну задоволенню приходить роздратування. А потім, взагалі хочеться пожбурити все це геть, хоч воно так дбайливо куповане роками, і стільки раз збиралося з підлоги, що годі й казати.
Але ми від них нікуди не дінемося. Хоч-не-хоч, а якихось 16 років мусимо терпіти китайських пластикових створінь у своєму помешканні, бо ж дитина зростає! Та й крім того, стільки людей докладає зусиль для того, щоб іграшки у Вас не переводилися!
Будь-які візити родичів, друзів, колег, обов”язково супроводжуються появою в домі нових іграшок. Дитина щаслива, дорослі, з відчуттям виконаного обов”язку. Що ж, так уже склалося, так і будемо жити. Самі ж також, коли йдемо в гості до друзів із дітьми, обов”язково купуємо іграшки, бо просто не знаємо, чим це замінити. Якщо ходимо до дитини часто – то несемо фрукти, бо на мій погляд, це якось корисніше. А ще я колись пропонувала чоловіку, дарувати дітям зубні щітки, пасти, набори мила-шампуню, воно ж за ціною, таке ж як іграшки, лиш, можливо користі від них більше. Чоловікові ця ідея не сподобалася, він просто рідше збирає іграшки з підлоги, то ж ми, як і інші, наповнюємо житла наш их друзів іграшками. Таке собі безвихідне коло.
Звершити це дійство, я маю на увазі сортування іграшок, я не могла наважитися більше місяця. Як на мене – ця справа дуже нудно-марудна, а крім того, ще й невдячна. Мушу сказати, що раніше я взагалі не могла себе заставити це зробити, а тут, думаю, в мене марафон, дай зроблю щось нове))) 😛
І я це зробила. Сортування іграшок забрало в мене цілий день часу! Але й дало неабиякий результат.
Правда, в мене лишилося пів”ящика іграшок, які я просто не змогла викинути, оскільки вони зроблені з високоякісного пластику який доцільно би було здати на переробку, якби знати, де в Україні його переробляють… Так він і стоїть, захований в сауні, і все ще займає мій ас і мої думки, бо правда, не знаю, що з ним робити.
Також, як не дивно, я питала своїх знайомих матусь, чи не треба їм іграшок, часом, бо я свої перебираю, то всі, в один голос казали, що їм іграшки геть не потрібні, і щоб я не задавала більше дурних запитань.
В результаті в мене лишилося 2 полиці, з мінімальним набором іграшок: одна Крістофа, друга – Александри. Ящик із кубиками, ящик з конструктором типу лего, пів”ящика з іграшками, аби змінити антураж на полицях, і тих нещасних пів”ящика, що ховається в сауні. Все інше пошкоджене, нещадно викинула, а те, що хороше, але малята цим не граються склала і віднесла в дитячий садочок. Їм теж треба час від часу іграшки міняти.
Саме головне, що діти були в захваті! Вони як побачили напівпорожні полиці – цілий вечір від них не відходили. Всі іграшки після гри потрапили назад на полиці, правда не в такому порядку, але то неважливо. Головне, що вони не валялися на підлозі, що в свою чергу дуже вразило мене! 😯
Увага питання: як Ви регулюєте кількість іграшок у Вашому помешканнІ? Що Ви даруєте, коли йдете в гості до друзів із дітьми?
Приєднуйтеся до мого марафону 35+ днів до літа – 35+ нових вражень. Марафон безкоштовний, але виграти можна цінні, навіть унікальні призи, таких ні в одному магазині не купиш! Деталі тут. Поділіться цією статтею у соціальних мережах, нехай збудеться моя мрія стати популярним блогером!