Сьогодні завершила читання книги “Століття Якова”. Дуже вдячна своїй кумі за такий чудовий подарунок.
Скажу одразу, книга не з легких, особливо, для нас, волиняк. Книга заставляє серце стискатися і обливатися кров”ю. Здається, що написано не про якогось, уявного героя, а про твого дідуся, який жив у те ж саме століття, на тій самій землі.
Ой, яка нелегка їм випала доля. Ця книга не про одного героя, ця книга книга – про цілий народ. Кожної сім”ї торкнулося те страшне лихо, ці безглузді, страшні події.
Як чудово показано безглуздя війни. Боляче покидати рідних і йти боротися невідомо за що, й за кого, а потім втратити свою сім”ю, бо колись захищав не тих, за кого треба боротися тепер.
Різні емоції відчуваєш під час читання… Але скажу одразу – це не яскравий феєрверк, а скоріше всі барви смутку, страху, розпачу, безпорадності, незахищеності.
Коли бачиш приблуду на своєму городі, коли бачиш, як їй на допомогу поспішає немічний дідок, вантажить її на тачку, де возять гній – це вже ближче до наших днів. Адже його століття завершилося вже в нашому.
Коли бачиш молодого парубка, який у відчаї хоче таки відвоювати свою жінку, і виходить сам, супроти всього села а там, хоч потоп.
Коли бачиш молодого чоловіка, який трясеться від страху, аби його не з”їла вогняна пащека.
Коли бачиш дорослого, вже стільки всього пережившого дядька, який рятує свою сім”ю, руйнуючи іншу…
Коли бачиш батька, котрого вдома чекають мертві діти…
Страшна й сумна, болюча і сильна… Книга, яка не скоро забудеться. Вважаю, що саме так потрібно викладати історію, аби люди знали, що було насправді, і щоб не наступали на ті самі граблі, як ото тепер…
А ще на кожній сторінці книги є Любов. Справжня любов. До рідної землі, до рідного села, загубленого в поліських болотах, до рідної хати, хоча там всього одна загальна кімната, до молодої дівчини, яка вже й не Його, до польської хвойди, яка згодом стане рідною, до батьків, до дітей, до людей, до самого Життя! Адже, яким би воно не було важким – воно єдине й неповторне, у кожного своє.
Щиро раджу прочитати-відчути цю книгу. Особливо тим, для кого Волинь – не просто слово, для кого Волинь – це життя.
P.S. Приєднуйтеся до марафону “90 днів до Нового року – 90 нових справ” під девізом “Якщо хочеш мати те, чого ніколи не мав, роби те, чого ніколи не робив” – нехай життя заграє новими барвами! А якщо Вам сподобалося читати про мої нововведення, підтримайте мене, поділіться цією статтею у соціальних мережах, хай у мого сайту з”являться нові читачі, для мене це дуже важливо!