Цього року 21-22 квітня мені пощастило побувати в Києві. Їздила я туди не просто так, а на фестиваль під назвою “Вдохновение”. Про сам фестиваль я все ніяк не зберуся написати, а от про те, що принесло справжнє задоволення напишу вже.
Сам Київ я не сприймаю, як гарне місце для життя, як на мене, там занадто гамірно і все відбувається занадто швидко. Але, щоправда, є місця, де час зупиняється і дозволяє собою насолоджуватися! Це – ресторани та кафе, тематично оформлені, з кухнею всіх народів світу – столиця ж бо. Задоволення це не з дешевих, але однозначно – одне з найприємніших. Також, найкращим у Києві є те, що там живе моя кума. І щороку, принаймні раз на рік, я маю можливість відвідати її та тим самим продовжити нашу вже понад 30-ти річну дружбу.
З огляду на те, що в мене марафон нових вражень, ми пішли відвідати нове місце. Цим місцем для нас стало грузинське кафе “Хачапурі та вино”. Для мене взагалі будь-яке кафе-ресторан – це нові враження, бо в нас в селі взагалі нема де смачно з”їсти. Мого чоловіка це абсолютно не хвилює, бо в нього щоденний ресторан вдома, а от я дуже люблю куштувати їжу, яку приготувала не я, а для мене.
Тим більше, я в Грузії ніколи не була, і нічого не знаю толком, ні про їхні вина, ні про їхню кухню. Як добре, що хоч для того, аби скуштувати смак тамтешніх страв, не потрібно їхати так далеко, все можна спробувати у грузинському кафе “Хачапурі та вино”.
В кафе зустріли нас привітно! Малечі дали розмальовку, запропонували допомогу у виборі страв. Ми ж вирішили самі розібратися, тим більше, що кума має дуже великий досвід у виборі та дегустації страв. В мене ж очі розбіглися, а від незнайомих назв, аж залоскотало піднебіння. Соромно сказати, але я досі не знала, що таке хачапурі, чесно вважаючи його пиріжком з м”ясом)). Коли ж побачила, що це таке, довго дивувалася, якими оманливими можуть бути наші уявлення про світ.
Дуже сподобалися напої – домашні лимонади тархун, напій з інжиром, компот із червоного базиліку. Люля-кебаб з телятини мене абсолютно не вразив, от терпіти не можу, коли бачу цибулю в м”ясі. Це не претензія, а заслуга моєї бабусі, яка в далекому дитинстві напихала мене котлетами, навіть, якщо я абсолютно не хотіла їсти.
Абсолютною новинкою для мене були намазки зроблені з овочів та горіхової пасти: всього чотири смаки, але яких! Шпинат, морква, червоний буряк та квасоля! Страва, абсолютно не схожа на жодну, які мені довелося куштувати раніше! Справжнє задоволення!
Ще ми брали якісь неймовірно смачні салати, а на десерт – пахлаву. Все виглядає апетитно, і смакує так само. Малявка моя їла курячий бульйон. Благо, що і дитину було чим знайомим нагодувати.
Найкраще, все ж таки, у відвідуванні кафе та ресторанів є те, що глибоко в душі виникає бажання приготувати щось схоже на власній кухні, і здивувати свою сім”ю та гостей чимось незвичайним та вишуканим. Тобто, дуже тягне на нові кулінарні звершення. Шкода, що доки доїдеш до хати, таке бажання пропадає, але хоч спогади живі, і це суттєво гріє душу.
Дуже сподобався інтер”єр. Видно, хтось добре попрацював над його створенням. Глечики, що звисають зі стелі колоритко виглядають. Взагалі все гармонійно, приємно і дуже-дуже смачно!
Щиро вдячна своїй кумі за таке чудове, нове для мене враження.
Грузинському кафе “Хачапурі та вино” бажаю розквіту, розвитку, прибутку, і багатих Вам клієнтів. Щиро вдячна Вам за вашу працю!
Увага питання: Який ресторан або кафе у своєму місті ви б рекомендували для відвідування?
Приєднуйтеся до мого марафону 35+ днів до літа – 35+ нових вражень. Марафон безкоштовний, але виграти можна цінні, навіть унікальні призи, таких ні в одному магазині не купиш! Деталі тут. Поділіться цією статтею у соціальних мережах, нехай збудеться моя мрія стати популярним блогером!