Сьогодні мені потрібно було завести малого до лікаря, щоб його послухали. Ми протягом 3-х днів лікувалися так, як лікар прописав, і тепер треба було йти на контроль.
Як добре, що мені не завжди потрібно йти у Володимир-Волинську дитячу поліклініку! Там дуже багато людей, і ніхто не знає, де знайти лікаря для здорової дитини, щоб її просто послухали. Тому, нам прийшлося ставати в чергу, разом із хворими дітьми, і стояти там невідомо скільки, бо людей було дуже багато. Не знаю, з якими б болячками ми повернулися додому, якби я не вирішила використати колишні зв”язки і не потрапила у кабінет поза чергою.
До речі, в до лікаря хотіла потрапити тільки я, малий же протестував, як міг. Він кричав так, як ніколи раніше, чим налякав мене, лікарів і всіх дітей разом з батьками. Не знаю, як за тим криком лікарці вдалося його послухати, але казала, що він однозначно здоровий, і ми поспішили покинути це багатолюдне місце якомога швидше.
Мушу сказати, що в нас в селі, майже ніколи не має черги! Лікарка спочатку знайомиться з малим пацієнтом, питає його, чи може вона його послухати, і дитина спокійно робить все, що від неї вимагають. Дуже вдячна за те, що в нас в Бене є така лікар, яка відвідує роботу на самому ентузіазмі і з любові до свої професії!
Після обіду я вклала малюка спати, а ми з Александрою відправились на шопінг. Ми з нею обійшли купу магазинів у пошуках шалика та сумки до мого нового пальто. Крім того, забігали і в інші крамнички, бо я не знавець Володимира, і не знаю, що де продається.
До речі, зробила неабиякі спостереження. В переважній більшості магазинів, продавці взагалі не зацікавлені у клієнті. Сидять, набурмосившись, і не звертають на тебе ніякої уваги.
А в мене є негласне правило – не спитали нічого – не купую нічого.
Шалика ми знайшли, а от замість сумки прийшлося вибрати новий зуб. Вирішила, спочатку зробити зуби, бо то важливіше за нову сумку, а потім, якщо вистачить грошей, купити сумку. Правильно зробила, бо гарні зуби тепер – вельми дороге задоволення, тому цього місяця я лишаюсь без сумки.
Перераховувати магазини, де нас нічого не спитали, не стану, бо їх надто багато, майже всі. Назву краще ті, де мені особливо сподобалося.
- Книгарня “Є” – в центрі міста – моє улюблене місце шопінгу. Мила дівчина на касі завше питає, що порадити, і якщо щось запитати, охоче допомагає у пошуку потрібної книги.
- Магазин “Ексклюзив” – навпроти пошти. Не встигла я зайти, дві молоді дівчини підійшли і запитали, чим можуть бути корисними. Вони одразу підібрали мені і шалик, і сумку, і пропонували ще багато різних речей. Відчувалася турбота про клієнта. В цьому магазині захотілося залишити всі свої гроші. Але зуби, все ж, важливіші.
- Магазин “Глобус” – іграшковий магазин коло “Імпрези”. От звідки ти без іграшки не вийдеш. Підійдуть, розпитають, кому що шукаєш, який вік дитини, яке свято. Дуже уважний персонал. На відміну від “Дитячого світу”, біля “Княжого”, де ніхто ніколи нічого не питає. А коли запитаєш – кажуть дивіться самі – ото все, що є. Товару там дійсно багато, але купувати там будь-що не хочеться.
Я розумію, що тепер всім важко, гроші самі до рук не липнуть, але вважаю, що якщо вже маєш роботу, то треба її робити, і робити її варто добре, бо ніколи не відомо, хто завітає в магазин, можливо, бізнесмен, який на високооплачувану роботу підбирає персонал, а можливо, таємний покупець, який оцінює Вашу роботу…
Новим для мене сьогодні став шопінг з дочкою. Вона вже підросла і вміє вести себе гарно в магазинах, не те, що рік тому назад, коли все хапалося з прилавків і неслося в невідомому напрямку))).
P.S. Приєднуйтеся до марафону “90 днів до Нового року – 90 нових справ” під девізом “Якщо хочеш мати те, чого ніколи не мав, роби те, чого ніколи не робив” – нехай життя заграє новими барвами! А якщо Вам сподобалося читати про мої нововведення, підтримайте мене, поділіться цією статтею у соціальних мережах, хай у мене з”являться нові читачі, для мене це дуже важливо!